Допомога Білоцерківському дитячому будинку-інтернату

Навколо нас багато людей, які потребують підтримки. І, на щастя, є чимало людей, котрі готові простягнути руку допомоги, бажання допомагати яких є непереборним. І співробітники Київобленерго – серед таких людей. Ми залюбки допомагаємо і підтримуємо військових, ветеранів, і звичайно – дітей.

В компанії ПрАТ «Київобленерго» питання допомоги дитячим будинкам підіймалася давно. Але у пошуках того самого дитячого будинку енергетики стикалися з однією і тією ж проблемою: допомогу приймали лише у грошовому форматі. Вони ж хотіли допомагати не лише фінансово, а й закуповувати необхідні речі, мати можливість спілкуватися з дітками. Бо таким дітям важлива не просто допомога на свята, як зазвичай всі роблять, а справжнє спілкування та увага у повсякденному житті.

Одного разу, випадково, фахівець відділу зв’язків із громадськістю ПРаТ «Київобленерго» Вікторія Курбанова дізналася про те, що батько її подруги збирає допомогу для Білоцерківського дитячого будинку-інтернату та запропонував нам долучитися. «Не роздумуючи, я вирішила допомогти. Запропонувала нашим співробітникам взяти участь у допомозі, і вони відгукнулися. Несли все: книжки з ілюстраціями, енциклопедій, пізнавальну літературу, навчальні книги, одяг, взуття, постільну білизну, канцелярське приладдя, солодощів та інше. Зібрали дуже багато. Тож, коли все було готово - відразу ж спланували наш візит», – розповідає вона.

Перший візит до дитячого будинку відбувся 8 травня 2018 року. «Коли їхали до будинку-інтернату, думки наші були дуже далекі від того, щоб ідеалізувати цей заклад. Адже чого можна очікувати від місця, де живуть самотні, хворі діти? Проте, настрій дещо розвіявся, коли ми туди приїхали. Ми побачили велику та затишну територію інтернату: охайну територію, рівні доріжки та ігрові майданчики – як у справжній казці. А як нас зустрічали радісно хлопчики, таке було враження, що ми вже давно знайомі із ними… Ми залюбки роздали солодкі подарунки й поспілкувалися з дітьми. Та все-таки весь час не полишала думка: які б сприятливі умови не були створені для цих хлопчиків, вони живуть без родини, а її – нічим не заміниш», – розповідає Вікторія Курбанова.

Таким було перше знайомство з вихованцями дитячого будинку-інтернату.

До речі, на сьогодні в будинку-інтернаті проживає близько 150 вихованців та підопічних, які об’єднані в 4 навчально-виховні групи для дітей другого та третього профілю віком до 18 років і три групи молодіжного відділення для підопічних, старших 18 років. Переважна більшість – це діти, позбавлені батьківського піклування або вихідці з неблагополучних сімей.

Енергетики дарують їм книги, канцелярське приладдя, одяг, взуття, солодощі. Але привозили й телескопи, мікроскопи, мобільні телефони та годинники. Бувають і замовлення, наприклад, в один з візитів діти попросили привести компас.

А одного разу для вихованців підготували маленький сюрприз про який вони мріяли. В даному дитячому будинку є діти, які не уявляють свого життя без футболу. Тож, до них приїхала молодіжна команда «Київобленерго». Був проведений товариський матч. Юні футболісти по-справжньому раділи та переживали. У такі моменти діти відчувають себе щасливими та це можна побачити у їхніх очах. Завдяки тому, що футбольна команда «Київобленерго» долучилась до даної ініціативи та залюбки погодилися взяти участь в товариській зустрічі, вона подарувала справжнє свято дітям з особливими потребами.

Особливим був також візит 1 червня 2018 року. Енергетики приїхали привітати своїх підопічних зі святом Днем захисту дітей. Для гостей вихованці Білоцерківського дитячого будинку-інтернату разом з викладачами підготували святковий концерт. Щирі усміхнені обличчя й гарний настрій вихованців інтернату, з якими вони влаштували присутнім концертну програму, по-справжньому порадували нас. Вони читали вірші, танцювали, співали, розказували гуморески.

«Особливо згадується мені вихованець дитячого будинку Володимир Масютенко, за його неабиякий артистизм та харизму. Свої ролі на сцені він грав винятково вдало, переконливо, багатогранно. Його точно можна назвати дуже креативною і непересічно талановитою особистістю. Він, навіть, не зіграв, а пережив кожну свою роль», - згадує Вікторія Курбанова.

Взагалі всі вихованці інтернату – особливі та важко виділити хоча б одного. Тут у кожного – своя нелегка історія життя. «Я спілкуюся з усіма дітьми, хто приходить до нас в актову залу під час наших візитів. Крім того, якщо вони про щось мене просять, то намагаюсь виконати їх бажання та при нагоді привожу до будинку та передаю їм.

Я залюбки спілкуюся з цими дітьми та слухаю їх історії. Адже, мені хочеться вірити, що я створюю для цих діток справжню казку, дарую їм надію та радість, розмовляли з ними та залюбки слухали розповіді про їх буденне життя», - каже Вікторія Курбанова.

І навіть усі слова вдячності від колективу цього закладу не зрівняються з тихим, ніжним словом «дякую» та яскравими, повними щастя, посмішками дітей, які так вас чекають.

Всі статті
//MAIN SVG //END MAIN SVG